Михайло Степанович народився 9 вересня 1907 року в сім’ї селянина-бідняка. З приходом радянської влади юнак здобув освіту. Закінчив п’ять класів місцевої школи. Вступив до Кременчуцького торгівельно-кооперативного технікуму. Навчаючись, вступив до партії.

В 1929 році вступив до Миргородського військово - артилерійського училища, успішно закінчив його і став кадровим військовим.В 1935 році М.С.Новохатько пройшов курси удосконалення командного складу при академії бронетанкових військ в Москві. Вже у вересні 1939 року приймає активну участь у звільненні Західної України та Західної Білорусії. Був поранений, а після госпіталю повертається у частину, що була розташована у м. Стрий.

У березні 1942 майор Новохатько керував танковою бригадою. А 16 квітня підполковник Новохатько вів бої під Харковом. Коли почалася Орловсько-Курська битва 30-та танкова бригада 12-го танкового корпусу 3-ї Гвардійської танкової армії на чолі з Новохатьком М.С. не стояла осторонь. 22 вересня танкісти Михайла Степановича вийшли до Дніпра. Відважний комбриг відразу ж почав переправу на підручних засобах. Першими переправилися чотири бійці і захопили невеликий плацдарм. Так було покладено початок знаменитому Букринському плацдарму, на якому через три дні воювала вся з-я Гвардійська танкова армія. За мужність, відвагу, проявлену при форсуванні Дніпра гвардії полковнику М.С. Новохатьку було присвоєно звання Героя Радянського Союз.

Танкова бригада, очолювана Новохатьком, вела запеклі бої за звільнення території України.  Михайло Степанович  мав неабиякий хист командира. Основне для нього – громити ворога з найменшими втратами. Комбриг так ставив перед підлеглими бойове завдання, що всі, від офіцера до рядового, знали, як діяти в бою. Він завжди був зразком мужності і відваги, знаходився в танку під час битв. Бійці поважали Новохатька не тільки як комбрига, але як товариша, батька.

В лютому 1944 року Михайла Степановича було нагороджено орденом Кутузова ІІ ступеня. Війна тривала. Радянські війська звільняли міста і села України. Влітку 1944 року гвардії полковник Новохатько готував наступальну операцію під містом Жешув (Польща). Але раптово перед комбригом упав і розірвався снаряд. Михайла Степановича було тяжко поранено. Не приходячи в свідомість полковник Новохатько помер. Бойові товариші похоронили комбрига на головній площі міста Перемишля. Посмертно був нагороджений орденом Кутузова І ступеня.

Час плине. І в 2000 році прах полковника Новохатька М.С. було перевезено на його батьківщину. А у 2004 році 9 вересня вдячні односельці, зібравши кошти, звели пам’ятник легендарному землякові.

Мільйони людей віддали своє життя за мир. І хоч дехто вважає, що війна відходить в далеке минуле, хочемо наголосити: поки в нашій пам’яті залишаються події війни, поки живі учасники і очевидці воєнних дій, поки звучатимуть у наших серцях їх спогади, герої війни завжди будуть живі. І вічна слава тим, хто приблизив світлий день Перемоги.